Арешт Ісуса

Біля саду з’явився натовп. Люди освітлювали собі дорогу смолоскипами. Вони озброїлися мечами й списами, наче прийшли арештувати розбійника чи вбивцю. Здебільшого це були слуги первосвященників і фарисеїв, а очолював їх Юда, один із учнів Христа.

– Кого ви шукаєте? — запитав Ісус.

– Ісуса з Назарета, — почулася відповідь із натовпу.

Ісус сказав:

– Це Я.

Юда наперед умовився із тими, хто йшов узяти Ісуса:

«Аби не було плутанини, я поцілую Вчителя на знак вітання. З цього ви зрозумієте, Кого слід арештувати».

Коли Юда підійшов до Ісуса, Той тихо сказав йому:

– Зраджуєш Мене поцілунком, Мій друже?

Ці слова вкололи Юду в саме серце, та все ж він поцілував Господа. Цієї хвилі слуги первосвященників кинулися вперед і схопили Ісуса.

– Чому ви берете Мене тут серед ночі? Адже Я щодня бував у храмі, і ви не брали Мене, — сказав Ісус і дозволив їм зв’язати Себе, не чинячи жодного спротиву.

Учні, побачивши, як відводять Учителя, злякано повтікали.

У супроводі ворогів Ісуса відвели в Єрусалим, де на Нього чекав смертний вирок.