Пастухи на полі

В околицях Віфлеєма пастухи пасли отари овець. Настала ніч, але їм не можна було спати: довкола бродили хижаки, готові будь-якої миті схопити маленьке ягня. Щоночі за будь-якої погоди пастухам доводилося пильнувати за своїми стадами.

Але що відбувається? Що за сліпуче світло? Хтось легкий і осяяний сходить до них із неба! Пастухів охопив жах. Це неможливо! Це ж Господній ангел! І ось ангел ніжно заговорив із ними:

— Не бійтеся! Я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям!

Він пояснив пастухам, що прийшов із небес повідомити їм про дивне Дитя, Яке народилося вночі у Віфлеємі. І це Дитя — Спаситель, Христос Господь.

Коли пастухи дізналися, що прийшов довгоочікуваний Спаситель, вони були вражені. Оце так новина! Але потім вони почули ще дещо незвичне: для того аби побачити Дитя, їм не доведеться йти до багатого палацу. Вони знайдуть Його в яслах. Це означає, що перш за все їм треба шукати хлів.

Пастухи не встигли навіть обмовитися словом між собою, як раптово на небі залунав спів ангелів:

— Слава в вишніх Богу, і на землі мир, у людях добра воля!

Це, мабуть, була найпрекрасніша пісня, яка будь-коли лунала над землею.

Потім ангели зникли.

Пастухи перезирнулися й вирішили:

— Ходімо до Віфлеєма й знайдемо Спасителя, як сказав нам Господь!

Вони мали тверде переконання, що Сам Бог повідомив їм цю новину.

Пастухи полишили свої отари з цілковитою впевненістю, що Бог збереже їх, і поквапилися до Віфлеєма. Там вони знайшли хлів і побачили все, як сказав їм Бог: Марію, Йосипа й Дитя, Яке лежало в яслах.

Серця пастухів сповнювала глибока радість, адже їм випала велика честь — першими побачити довгоочікуваного Месію: Спасителя, Ісуса, Сина Божого.