Немовля в яслах

Першому імператору Римської імперії кесареві Августу Бог дав бажання зробити повсюдний перепис людей по всьому римському краю. Імператор видав указ, згідно з яким усі жителі Палестини для перепису мали вирушити в місто своїх пращурів.

Йосип і Марія тоді жили у Назареті.

– Ти знаєш, що моя родина походить із Віфлеєма, — сказав Йосип Марії. — Я далекий родич царю Давидові, який правив країною багато століть тому, тому мені треба йти туди.

– У звичному стані ця подорож мене аж ніяк не обтяжила б, — зітхнула Марія у відповідь, — але ж ти знаєш, що скоро мені належить народжувати Дитину. Дорога складна. І буде недобре, якщо Він з’явиться на світ у чужому місці.

– Я завжди буду поряд із тобою, Маріє, — розраджував її Йосип. — Та й ангел говорив, що Дитя, Яке ти народиш, буде Сином Божим. Бог подбає про нас.

Так Марія та Йосип вирушили в путь. Хоча вони мали віслюка, рухалися вони повільно, і подорож розтяглася на багато днів. Діставшись, нарешті, до Віфлеєма, утомлені подорожні шукали ночівлю.

– Перепрошую, — запитав Йосип у власника одного з готелів, який бігав туди-сюди перед домом, — чи не можна отримати кімнату у вашому будинку?

– Мені шкода, — відповів той, — вільних місць немає.

– Жодного вільного місця? Але де ж нам тоді переночувати? А чи не маєте якусь маленьку комірчину? Знаєте, моя дружина скоро має народити, можливо, це станеться вже вночі!

– На жаль. Я б радо допоміг вам і вашій дружині, але у мене немає жодного вільного місця.

Марія злякано схопила Йосипа за руку:

– Але ж ми не можемо лишитися просто неба! На вулиці надто холодно, насамперед я хвилююся за Дитя!

Власник підійшов ближче.

– Ну, на вулиці вам лишатися не доведеться. У глибині двору я маю хлів. Там ви можете зручно влаштуватися на сіні, а тварини вас зігріють.

– Дякуємо за доброту, від щирого серця дякуємо! — разом вигукнули Йосип і Марія.

І вночі сталося дещо цілком дивовижне: Син Божий, Який створив світ і тримає у Своїй руці весь Усесвіт, утілився у маленьке безпорадне Дитя і був змушений лежати на сіні у хліві. Звісно, з вигляду Малюка ніхто не міг сказати, що Він є Сином Божим. Марія поклала Його в ясла — годівницю, із якої зазвичай їли корови й віслюки. І тепер Немовля борсалося у ній і злегка причмокувало, так само як і всі новонароджені малюки. Йосип поглянув на Марію:

– Пам’ятаєш, що тобі сказав ангел про це Немовля? Складно у це повірити, адже Він такий маленький, й обстановка тут така бідна.

– І все ж це правда, Йосипе, — тихо сказала Марія, — і все здійсниться так, як сказав Бог.