Невір’я Хоми
Біблія, Євангелія від Івана, розділ 20, вірші 24–29
Один із найближчих учнів Ісуса, Хома, не був із усіма, коли їм з’явився Господь і показав Свої рани. Наступного дня друзі захоплено розповідали йому про те, що сталося, але Хома тільки кивав.
— Я не вірю вам, — сказав він. — Перед тим, як повірити у все це, мені треба самому торкнутися Його ран.
Хому називають «невіруючим», бо він сказав, що не повірить, поки не побачить Ісуса. Хома хотів переконатися, вклавши палець у рани від цвяхів на руках Ісуса й руку в рану від списа в боку. Хомі, аби повірити, потрібні були вагомі докази.
Через тиждень учні знову зібралися разом.
Ісус, як і минулого разу, з’явився неочікувано.
– Мир вам! — вітав Він їх.
Після цього Ісус, звертаючись до Хоми й простягаючи йому руки, говорить:
– Ось Мої рани, Хомо. Торкнися! Не будь невіруючим, але віруючим, довіряй Богові.
Соромлячись свого невір’я й слів, сказаних раніше, бувши сповненим любові до воскреслого Спасителя, він упав до ніг Ісуса й вклонився Йому. Тремтливим голосом він вигукнув:
– Господь мій і Бог мій!