Ісус благословляє дітей

Це було в один із днів, коли Ісуса оточувало дуже багато люду. Він говорив їм про Бога й Царство Боже, терпляче відповідав книжникам, які вигадували підступні й хитрі запитання, зціляв незліченну кількість хворих. Довкола Нього зібрався величезний натовп. Аж тут до Ісуса наблизилася ще одна група чоловіків і жінок із дітьми.

– Зачекайте трохи, — сказав їм хтось із натовпу, — куди ви хочете пройти?

— До Ісуса, — відповіла одна жінка, — нехай Він благословить наших дітей.

– Дітей! — зневажливо вигукнув один із тих, хто стояв там.

– Наче Ісус не має важливіших справ, як займатися з дітьми! Хіба ви не бачите, що там хворі, які чекають на зцілення? Хіба ви не чуєте, що Він говорить серйозні й важливі речі про Царство Боже? І тут ви зі своїми дітьми, навіть із новонародженими, які нічого у цьому не тямлять!

– Дітям і не треба всього розуміти, але вони можуть зрозуміти, що Бог їх любить. І тому я хочу попросити Ісуса, аби Він…

– Він же не марнуватиме дорогоцінні хвилини на дітей?!

– Будь ласка, пропустіть нас!

Гучність розмови посилювалась. Ісус звернув увагу на тих, хто сперечався, і сказав:

– Пустіть дітей до Мене! Їм належить Царство Боже!

Учні здивовано поглянули на Ісуса. Батьки з дітьми, зрадівши, протиснулися через натовп до Ісуса. Учні, відчувши якусь невпевненість, підійшли ближче, аби подивитися, що буде далі.

Звернувшись до них, Ісус сказав:

– Вірте Мені, хто не приймає Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього! Хто не приймає любов Божу так само довірливо, як діти, той не наслідує Небесного Царства.

Потім Ісус почергово брав маленьких діток на руки й благословляв їх, а старших дітей благословляв, покладаючи на них руки.