Обіцяний край

Сини Ноя мали багато дітей, від яких знову почали примножуватися люди, що розсіялися по всьому світу. Це були благочестиві чи злі люди? Багато хто з них забув істинного Бога, бо не міг Його бачити. Вони вигадали й зробили собі ідолів, чи бовванів, у вигляді великих і маленьких статуй. Цих ідолів люди робили з дерева чи каменю. Вони порозставляли своїх бовванів у різних місцях і, падаючи перед ними, молилися цим зображенням, кажучи: «Це наші боги; вони створили нас, вони дають нам їжу».

З плином часу більшість людей на землі стали ідолопоклонниками. Вони вклонялися не Богові, а ідолам. Зазвичай, щоб заслужити прихильність ідола, його образ робили зі срібла чи золота.

Бог бачив із небес, що люди, відвернувшись від Нього, вклонялися ідолам, і гнівався на це. Але Він не винищив їх, бо у світ одного разу має прийти Спаситель, аби померти за гріхи всіх людей.

Бог обрав одну людину — Авраама, від якого вирішив створити Свій власний народ. Саме через нащадків Авраама у світ мав прийти Спаситель.

І сказав Господь Бог Авраамові:

— Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє.

Авраам і його дружина Сарра вирушили у тривалу й складну подорож. З ними був небіж Авраама — Лот.

Господь указав Аврааму шлях до Ханаанського краю. Тут він ще раз чітко почув Божий голос:

— Цей край Я дам твоїм нащадкам.

Авраам зрадів цьому, міркуючи, що тепер він досяг мети: «Ханаан — ось той край, куди мені треба було йти!» І спорудив Авраам жертовник, аби принести жертву Господу.

Однак слова Бога про нащадків були йому незрозумілі. Адже вони з Саррою не мали дітей. Але Авраам продовжував довіряти своє життя Богові.

Господь неодноразово звертався до Авраама зі словами: «Благословлю тебе й оберігатиму тебе; й ніхто не зашкодить тобі». Бог був задоволений Авраамом і називав його Своїм другом.