Полон

Минуло понад триста років відтоді, як цар Соломон правив великою й багатою країною.

Після його смерті царство розділилося на дві частини. Головним містом як і раніше лишався Єрусалим. Там розташовувався палац царя, а головне, там був храм, який побудував Соломон. Тепер ця земля називалася Юдеєю.

На жаль, і цар, і народ ухилилися від Божого шляху, не виконували Його заповідей і почали вклонятися поганським богам та ідолам. Божі пророки викривали народ і закликали до покаяння, але їх ніхто не слухав.

А потім прийшов Божий суд, і країну захопили вавилонці.

Навуходоносор, вавилонський цар, був найнебезпечнішим ворогом юдеїв. Він прийшов до Єрусалима з військом, полонив царя, забрав усі золоті й срібні посудини з храму й переніс їх до храму поганського бога у Вавилоні. Вавилонці також забрали всі скарби з храму й палацу Соломона. Розікравши, вони спалили царський палац, храм, а також усі будинки знатних юдеїв.

Навуходоносор узяв у полон та забрав до Вавилона юнаків, синів царя та юдейських князів, сім тисяч найкращих юдейських воїнів, а також усіх теслів і ковалів.

Так Юдея та Єрусалим стали підвладними Навуходоносору.

Господь таким чином звершив суд над Своїм непокірним і грішним народом. Перебуваючи в полоні, ізраїльський народ мав усвідомити, що Господь — це істинний Бог, а ідоли — лжебоги.