Соломон обирає мудрість

Перед смертю цар Давид зібрав до Єрусалима всіх вождів ізраїльського народу й сказав їм, що він мав план побудувати храм Господу замість скинії. Але Господь не допустив цього, бо Давид багато воював.

— Син мій Соломон побудує храм Богові, — сказав Давид. — Господь обіцяв мене, що Він не полишить Соломона й ствердить його царство, якщо він дотримуватиметься Божих заповідей.

І навчав Давид усіх зберігати завіти Господа й служити Йому від усього серця. І всі князі народу, і всі сини Давида урочисто присягли підкорятися Соломонові, новому царю.

Господь благословив Соломона, і він став могутнім царем. Його любили й поважали не тільки його піддані, але й довколишні народи.

На початку свого царювання Соломон у глибокому смиренні з вдячним серцем приніс жертву Господу. Вночі йому явився Господь уві сні й сказав молодому царю:

– Проси у Мене, чого хочеш.

Соломон сказав:

– Ти завжди був опорою для мого батька й поставив мене царем після нього. Але я молодий і недосвідчений, тому прошу Тебе: даруй же рабу Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що добро й що зло; бо хто може правити цим численним народом Твоїм?

У відповідь Господь сказав:

– За те, що ти просив мудрості, а не багатства й тривалого життя, Я виконаю твоє бажання. Ба більше, Я дам тобі такі багатства й славу, подібних до яких не було у царів перед тобою й не буде після тебе. І якщо дотримуватимеш повеління Мої й заповіді Мої, як робив батько твій Давид, Я продовжу й дні твої.

Прокинувся Соломон і подякував Господу за все обіцяне вві сні.

Одного разу прийшли до царя дві жінки з немовлям й попросили розсудити їх. І розповіла одна з них:

— Ми живемо в одному домі, і ми в один час народили синів. Одного разу вночі син цієї жінки помер. Коли вона це зрозуміла, то, доки я спала, взяла мого сина собі, а свого, мертвого, підклала мені.

На що інша жінка відповіла:

— Ні, мій син живий, а твій мертвий.

І сперечалися одна з одною перед царем.

Це питання було складним, і всі чекали на рішення царя.

Соломон наказав своєму слузі:

– Принеси меч, розрубай живу дитину навпіл і віддай половинки цим жінкам!

І вигукнула жінка, син якої був живим:

– О, пане мій! Віддайте їй це немовля! Тільки не вбивайте його!

Інша ж сказала:

– Нехай не буде ані мені, ані тобі — рубайте!

Так цар дізнався, яка з жінок була матір’ю хлопчика. Вона ж і отримала його живим!

І почув увесь Ізраїль, як розумно розсудив цар, і почав ще більше поважати його, бо всі переконалися, що він має мудрість від Бога, аби звершувати суд.