Рабство Йосипа

Одного разу Яків послав Йосипа до братів, які пасли на луках овець і кіз. Він сказав йому:

— Піди, поглянь, чи все гаразд із твоїми братами, із отарами, і, повернувшись, розповіси мені.

Йосип завжди радо виконував доручення свого батька, він відразу ж вирушив у путь, не взявши із собою ані віслюка, ані слуги. Він одягнув свій гарний одяг і попрощався з батьком.

Довго шукав Йосип своїх братів, доки, нарешті, не зустрів одну людину, яка підказала, де зараз перебувають його брати з отарами. Коли Йосип наближався до них, вони здалеку побачили його й сказали один одному:

— Ось іде сновидець: убиймо його, киньмо в якусь яму, а батькові скажемо, що хижий звір розірвав Йосипа. Тоді побачимо, як справдяться його сни.

Але найстарший із них, Рувим, сказав:

— Не треба вбивати його, не проливаймо кров, киньмо його в яму тут, у пустелі.

Рувим думав пізніше звільнити Йосипа з ями й повернути батькові. Брати погодилися не вбивати Йосипа. Щойно він підійшов, вони схопили його й зняли барвистий одяг. Тоді Йосип зрозумів, що хочуть заподіяти йому брати. Він гірко плакав, благав їх помилувати його й відпустити до батька, але вони не слухали, бо серця їхні були жорстокими й злими.

І ось вони кинули Йосипа в глибоку яму. Там юнак лежав голодний і втомлений, не маючи ані краплі води, щоб утамувати спрагу. Обтяжувала душу Йосипа думка, що він ніколи не повернеться до свого любого батька!

Нехтуючи його стогнанням і слізьми, злі брати сіли їсти. Аж тут вони побачили караван. Це були купці, які везли до Єгипту дорогоцінну смолу, бальзам та інші товари. Один із братів, Юда, запропонував:

– Цей караван іде до Єгипту. Продаймо Йосипа в рабство! Тоді нам не доведеться його вбивати, адже він опиниться далеко від нас.

Коли караван наблизився, брати звернулися до купців:

– Ми хочемо продати вам раба. Це гарний юнак сімнадцяти років, здоровий і міцний. В Єгипті вам дадуть за нього хорошу ціну, і ви матимете лише прибуток.

Купці оглянули Йосипа, якого брати на мотузці витягли з ями, і купили його за двадцять срібних монет.

Аби приховати свій злочин, брати принесли своєму батькові одежу Йосипа, яку вимазали кров’ю козла. Яків упізнав її й сказав:

– Це одяг мого сина… Справді хижак з’їв його… Мого Йосипа розтерзано!..

Багато днів він оплакував улюбленого сина, але ніщо не могло розрадити його у цьому горі…